Ігор Щербаков: нарис  про життя і творчість

 

Ігор Щербаков – відомий український композитор, педагог, професор кафедри композиції Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського (з 1994). Народився 19 листопада 1955 року, закінчив Київську державну консерваторію імені П.І. Чайковськогов 1979 році. Працює в жанрах оперної, симфонічної, театральної, камерної інструментальної, вокальної, хорової та дитячої музики.  Його твори виконуються в Україні та багатьох країнах світу, видаються в Україні та в Швейцарії, видавництво SORDINO.  В даний час ексклюзивний видавець творів композитора за кордоном – видавництво Lauren Keiser Music Publishing (Нью-Йорк, США). Він відзначений Національною премією імені Тараса Шевченка (1999) та Мистецькою премією «Київ» імені Артемія Веделя (2004).  Голова Київської організації Національної спілки композиторів України (1999-2010). Голова Правління Національної спілки композиторів України (з 2010).

 

Ігор Щербаков належить до генерації сучасних українських композиторів, чия творчість і духовна спрямованість сформували обличчя української музики кінця ХХ – початку ХХІ століть.  Його твори, що з’явились ще у 80-ті роки ХХ століття відразу заявили про яскраву особистість митця.  Він – один з лідерів свого покоління. Музика Ігоря Щербакова одразу ніби поглинає слухача, вона включає його багатий світ творчого мислення композитора, захоплює особливою енергетикою, розбуджую думку, співпереживання. Ігор Щербаков впливає на аудиторію своїм вмінням розкрити у творах найпотаємніші думки і переживання людини, йому притаманне заглиблення у внутрішню духовність особистості. Композитор ніби веде невимушений діалог зі слухачем, в якому переплітаються  драматичні та ліричні інтонації.  Ігор Щербаков володіє всіма засобами сучасного композиторського письма і вдало поєднує їх з світовими надбаннями композиторського досвіду.  Він прагне розкрити в музиці світ людини, найважливіші цінності : віру, добро, красу. Масштабність обдарування Ігоря Щербакова відчувається в творах різних жанрів,  різних років: Симфонієта для великого симфонічного оркестру (1986), Кантата для мішаного хору «Ознака вічності» на вірші Ліни Костенко (1988), Камерна симфонія №1 «Покаянний стих» для скрипки та струнного оркестру (1990),  Концерти для фортепіано з оркестром  (1979, 1996, 2006), 2-га та 3-тя Камерні симфонії  «ARIA PASSIONE» (1991) та «ARIA PASSIONE-2» (2000 – з солюючим альтом) ,  Камерні симфонії №4 «Dreamstrings» (2001)та №5 « WARUM?» (2003), «Баркарола» для фортепіано з оркестром (2005), поема для великого симфонічного оркестру «LiebesTod» (2004),  Концерт для флейти та камерного оркестру  (2008), «Сон», духовний концерт-реквієм на вірші Юрія Плаксюка (2008), «Пісні Азалій» для сопрано та симфонічного оркестру на вірш Кіма Соволя (2009),  фортепіанні сонати, хорові цикли, музика для інструментальних ансамблів,  театральних вистав.  Це лише невеликий перелік непересічного творчого доробку митця. 

Аналізуючи творчість Ігоря Щербакова дійсно спадає на думку, що саме йому  вдалось поєднати володіння всіма технологіями сучасного композиторського письма  з традиціями світового музичного досвіду минулого.  Хочу навести слова відомого зараз музикознавця, а в минулому – однокурсника композитора,  Анатолія Калениченка, який дуже влучно сказав: «Ще під час навчання в консерваторії Ігор Щербаков відзначався високою працьовитістю, розумінням гумору, винятковою музичною ерудицією, і поряд з традиційним академічним ремеслом наполегливо опановував сучасну образність і виражальність. Чи не тому навіть написану згодом  ним у гостро сучасній стилістиці  твори  при тому не лише пост- експресіоністичної, пост романтичної та пост імпресіоністичної естетики,  але й постмодерністської, позначені класичною гармонічністю. Може, це прозвучить надміру суб’єктивно, але навіть у сугубо кластерних епізодах  таких творів мені відчувається елементи класичної графічності.»

Ігор Щербаков одним з перших композиторів в Україні  в останній чверті ХХ століття  звернувся духовної тематики, яка довгі роки була під забороною у тоталітарному суспільстві.   Він багато працює зараз у сфері духовної музики, бо вона близька йому своїми християнськими ідеалами, темами, образами.

«Покаянний стих» для скрипки та струнного оркестру (1990) -  один з найвідоміших творів композитора, який  потрясає глибиною розкриття вічної теми  Людина  і Світ.  Одразу по написанню автор отримав за цей твір Першу премію на фестивалі «Композиторська молодь України». Всі ці роки його виконують кращі солісти і оркестри України, Росії, Швейцарії, Польщі, Німеччини.  Композитор так згадує свою роботу над цим твором:

 «Коли я писав Покаянний Стих, то відкриття інтелектуально-духовної складової йшло через пошук взаємодії  давніх шарів духовної музики, псалмодії  й сучасних технічних засобів, їх взаємопроникнення, співвідношення, взаємовплив. Саме це й мало відкривати для слухача завісу таїнства музичного дійства.  Завжди відлік музики йде від вічності, тільки тоді  творчість і життя мають сенс.»

Ігор Щербаков – митець, заглиблений у філософію буття людини.  У його творах на духовну тему відчувається світогляд глибоко віруючої людини.

« … Вважаю, що Людина - дуже тендітне створіння, і коли вона стикається із Вічністю – виникає трагедійне відчуття.  Може, в окремих творах і я теж доторкнувся до Вічності.  Ми не забуваємо про Вічність, а Бог не забуває про нас.»
 

Цитую дуже вдалий вислів композитора, ректора Донецької Державної музичної академії ім. С.Прокоф’єва Олексія Скрипника:

 «Своєю музикою  композитор змушую слухача зануритись у безкінечність простору, відчути багато вимірність психологічних нюансів,  задуматись над позачасовими філософськими аспектами відношення Людини до Світу.»

До духовних творів Ігоря Щербакова належать: Камерні симфонії  №2 «ARIA PASSIONE» (1991) та №3 «ARIA PASSIONE-2» (2000 – з солюючим альтом) ,  кантата для жіночого хору a cappella «Stabat Mater» (1992, редакція для мішаного хору -  2003), «Agnus Dei» для 4-ьох флейт, ударних і органу (1996), «Богородице, Діво, радуйся» для мішаного хору   a cappella (1998).

 

Окремо, осібно стоїть новий твір Ігоря Щербакова, який написано в 2008 році – це духовний концерт-реквієм «Сон» на вірші відомого українського поета Юрія Плаксюка.  Пронизливий біль   трагічних подій Голодомору в Україні, який лунає в кожній строфі поезії,  знайшов своє втілення в експресивній музиці композитора Ігоря Щербакова.  Композитору вдалося, використовуючи канонічні частини  заупокійної меси,  внести в них скорботу та щем душі своїх сучасників, які вклоняються пам’яті тих, хто загинув в ті страшні часи. Його музика звучить то з молитовним піднесенням,  то вселюдським плачем,  особливо в частинах «Dies irae/Вічний біль» та «Lacrimosa/Пекельні сльози». В цьому творі Ігор Щербаков  виступив як майстер сучасного хорового письма. Саме хорова палітра тембрів допомогла передати стан вселюдського каяття та високої молитви.

 

В своїх духовних творах митець, звертаючись в більшості до неканонічних текстів,  створює композиції,  в яких канонічний зміст набирає сучасного звучання  саме завдяки композиторському прочитанню і заглибленню в семантику старовинних текстів. Його вся духовна музика  - інструментальна,  вокально-хорова – це сповідь душі, сповнена внутрішньо-людської експресії.  Емоційна оснаженість  кожної інтонації при зовнішньо зосередженості викликає  особливий стан  молитовності, чим наповнені всі духовні твори Ігоря Щербакова, який дозволяє і виконавцям, і слухачам доторкнутися до вічності, відчути  Божу благодать.

Ігор Щербаков – митець сучасний.  Він дуже точно відчуває пульс непростого життя країни, що своєрідно відбивається у його творах, наповнюючи їх своєрідним подихом,  енергетикою, ритмо-інтонацією.

Цікаво простежується це у зв’язках з поезією Ліни Костенко, до поезії якої митець звертається впродовж багатьох років – кантати «Зима» та «Ознака вічності». Поезія Ліни Костенко в музиці Ігоря Щербакова  розкривається глибоко і об’ємно,  її лірика нібито отримує додатковий енергетичний струмінь.  Здається, що композитор і поетеса об’єднані однією емоційно настроєвою  аурою.  Настільки музика Ігоря Щербакова на вірші Ліни Костенко  - це безумовне  досягнення в сучасному хоровому мистецтві.

Ігор Щербаков дуже прискіпливий у виборі поезії для своїх творів. Афанасій Фет,  Леся Українка, Кім Соволь, Ліна Костенко, Микола Воробйов, Микола Рильський, Юрій Плаксюк. В кожному з них він знаходить тільки для нього важливі інтонації,  які суголосні його музичній уяві, його музичним уподобанням. Його діалог  з поетом завжди приводить до створення композиції,  в якій слово, наповнюючись музичною експресією,  стає ще виразнішим. Композитор в усіх творах, пов’язаних з поетичним словом,  всю багатовимірність поетичних образів   по своєму, тонко і рафіновано, озвучує поетичні рядки.  Тому ці сторінки в вокально-хорових творах  - одні з найяскравіших у доробку Ігоря Щербакова.

Багато композицій Ігоря Щербакова виникло у співпраці з відомими українськими виконавцями – Йожефом Ермінем, Богодаром  Которовичем, Валерієм Матюхіним. 

Деякі твори він писав на конкретного виконавця, враховуючи особливості його виконавського стилю. Його твори саме в їх виконанні багаторазово звучать в різних країнах світу, у престижних концертних залах і викликають захоплення у численних слухачів.  Завжди концерти Маестро отримують схвальні відгуки преси. Його твори записані до фондів Української та зарубіжних телерадіокомпаній, видані на компакт-дисках в Україні, США, Польщі, Швейцарії.

Осібно представлений у творчому доробку композитора музичний театр. Його дитяча опера «Пастка для Відьми» виявилась справжнім музичним бестселером.  Вона відзначена Національною премією імені Тараса Шевченка, і вже більше десяти років іде в Київському академічному музичному театрі для дітей та юнацтва.  В опері сповна проявився талант театрального  композитора, в якому своєрідний стиль письма митця поєдную в собі яскраву образність  з глибоким проникненням в народні першоджерела.

Ігор Щербаков підкреслив: «Написання партитури продовжувалося рік, від замовлення до прем’єри, робота була глибока і тонка. Мені дуже цікаво працювалося з творчою групою театру.» Стара казка під його пером зазвучала на новий лад.

Значне місце в творчості композитора посідає музика до  драматичних вистав. Ці спектаклі успішно  йдуть у столичних театрах та в регіонах України. А ще композитора приваблює такий жанр роботи, як оркестрування та аранжування.

Ігор Щербаков – людина великої енергії, романтичної вдачі,  завжди вболіває за будь яку справу, якою займається, вносить в неї всі свої духовні сили.  В таких принципах Ігор Щербаков виховує і своїх студентів на кафедрі композиції Національної музичної академії України, професором якої він є.  

Він вважає: «Обираючи шляхи в мистецтві, кожен художник орієнтується на світло культури своєї країни,свого краю, свого міста,  і ширше – всього світу, на світло, промінням якого є геніальні представники минулого, далекого й близького, а струм, яким живеться це світло, може бути тільки одного походження – Божественного.»

А ще в розмові зі мною Ігор Щербаков підкреслив: він намагається, щоб кожен його студент, в майбутньому – професіональний композитор – шукав свою інтонацію в житті, в творчості.  Такі погляди й життєве кредо Ігоря Щербакова показують його і нам як справжнього представника культури ХХІ століття.

 

Галина Степанченко,
доктор філософії